Міська пам’ять зберігається не лише в офіційних книгах. Часто найцінніші матеріали лежать у домашніх альбомах: фото першого будинку, випускний клас, бригада шахтарів, спортивна команда, концерт у будинку культури. Якщо ці матеріали не підписані, через одне-два покоління контекст може бути втрачений.
Підписуйте фотографії
Мінімум — рік, місце і люди на знімку. Якщо точна дата невідома, краще написати «орієнтовно 1970-ті», ніж вигадувати конкретний рік. Для цифрового архіву корисно також вказати, хто надав фото.
Записуйте усні історії
Достатньо смартфона і спокійної розмови. Запитайте, як людина приїхала до міста, де працювала, яким був район, як змінювалися магазини, школи, транспорт. Не переривайте співрозмовника заради «правильної» версії: усна історія цінна саме особистим поглядом.
Не плутайте пам’ять із рекламою минулого
Збереження шахтарської історії не означає, що потрібно ідеалізувати будь-який період. У місті були досягнення і складнощі, небезпечна праця і професійна гордість, розвиток і втрати. Чесний архів має залишати місце для різних досвідів.