Заброшенный гараж    Одне з моїх перших депутатських звернень було про небезпечну будівлю (типу гараж) по вулиці Шкільна 25 та Чайковського 15. Були зібрані підписи мешканців за демонтаж недобудівлі. Були вислухані скарги цих мешканців на десятирічну бездіяльність міської влади та обраних раніше депутатів…

До речі, один з поважних підприємців вже хотів її прибрати до рук і його не дуже цікавила думка простих громадян. В розмові зі мною він образився на те, що «якийся депутат влазить в його справи», і пообіцяв «проконтролювати» подальший розвиток подій. Підприємець виявився близьким до влади. Висновки робіть самі.

Але, все одно, це мій виборчий округ, я відповідаю за те, що там відбувається. В подальшому я, як міг, заспокоїв людей, пообіцявши їм допомогу. Написав звернення, побігав чиновницькими коридорами, затратив багато часу на з’ясування, як краще зробити так, щоб цієї недолугої будівлі не було. Отримавши відповідь від влади за підписом нашого мера Вінницької О.Р., я, як людина, яка вірить словам інших, почав чекати виконання обіцяного. За цей час мені стало відомо, що в МЖКП був розроблений кошторис на демонтаж будівлі, який складав близько шести тисяч гривень. Справа наче б то зрушила з місця.

Але час ішов, а дій не було. Мешканці занепокоїлись, що про них забули. І наша влада про їхні потреби таки забула! Чиновницька рать забула, що вона обіцяла зробити… Але я ж тут, я не забув. Знову біганина кабінетами чиновників і в фіналі знову обіцянки-цяцянки. Фото зроблено 14 травня 2016р о 18.00. Небезпечна будівля стоїть. Стоїть те, що повинні були знести ще місяць тому. І тут виникає питання. Що робити? Що треба робити, щоб тебе почули? Мешканці зробили свій вибір, але черговий мер слова чує, а дій не має? Чи це така гра у ригіональних опозиційників: чути і нічого дієвого не робити? До речі, я щойно написав запитання, а не ствердження. Я хочу почути відповіді. Бо хто хоче працювати, той шукає можливості, а хто не хоче, той шукає причини.

Сергій Гордієнко