известные люди Першотравенска    Місто Першотравенськ – це місто шахтарської юності. Біографія нашого міста пов’язана з початком розвитку вугільної промисловості в Західному Донбасі.

Історія Західного Донбасу починається з XIX  сторіччя. У 1829 році дослідником геології Донецького басейну Є.П.Ковалевським були зроблені сміливі припущення щодо продовження покладів кам’яного вугілля на захід. Пізніше, у 1833 році, його теорію підтвердив геолог А.В.Іваницький. У 1924–1929 роках радянські спеціалісти провели комплекс геологорозвідувальних робіт та доповнили дослідження попередників новими даними. Вивчення надр регіону продовжувалося до початку Великої Вітчизняної війни.

Проектування  об’єднаного житлового селища Західно-Донбаських шахт № 1, 2, 4 розпочалося в 1954 році згідно Наказу Мінвугілля СРСР від 30 квітня 1954 року № 189.

            Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих від 18 червня 1954 року № 926 “Об отводе земельных участков тресту «Красноармейскуголь» под строительство новых шахт «Западно-Донбасская» № 1 и № 2 под промышленное и жилищное строительство» відведені земельні ділянки під будівництво нових шахт, промислове і житлове будівництво із землекористування колгоспів Петропавлівського району.

            Днем народження нашого міста вважається 25 травня 1954 року. В цей день було закладено фундамент першого будинку. На землях колгоспів “Зоря ”, ім. Фрунзе та ім. Горького почалося нове життя. В чистому полі в глиняній хатинці тракторної бригади колгоспу ім. Фрунзе, Петропавлівського району, розмістився перший десант будівельників, йшла підготовка  до закладки шахти “Західно Донбаська” №1 та робітничого селища – майбутнього міста. На будівництво приїхали робітники тресту “Павлоградшахтобуд”, шахтарі Донбасу, молодь з різних областей і республік країни. Будували переважно одноповерхові будинки і вже в 1955 році з’явився перший восьмиквартирний, двоповерховий будинок, який був названий за дострокову здачу “Будинком Слави”, визначилася перша вулиця ім Т.Г.Шевченко. Разом з будівництвом шахти розросталося і робітниче селище.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 16 серпня 1957 року № 663 “Про віднесення деяких населених пунктів до категорій селищ міського типу і робітничих селищ” новозбудованому населеному пункту присвоєно назву Шахтарське і віднесено його до категорії робітничих селищ з підпорядкуванням Миколаївській сільській Раді Петропавлівського району.

Рішенням  виконкому  Дніпропетровської  обласної  Ради депутатів трудящих від 06 травня 1960 року за № 423 “Про зміни в адміністративно-територіальному поділі області” робітниче селище Шахтарське Миколаївської сільської Ради Петропавлівського району віднесено до категорії селищ міського типу іменовано Першотравневе з виключенням з підпорядкування Миколаївської сільради і утворенням Першотравневої селищної Ради з центром в селищі міського типу Першотравневе.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 лютого 1966 року № 34 “Про віднесення селища Першотравневе Дніпропетровської області до категорії міст районного підпорядкування” селище міського типу Першотравневе Петропавлівського району Дніпропетровської області віднесено до категорії міст районного підпорядкування і надалі іменовано   Першотравенськ.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 липня 1966 року № 175 “Про передачу міста Першотравенська в підпорядкування Павлоградській міській Раді Дніпропетровської області” місто Першотравенськ Петропавлівського району передано в підпорядкування Павлоградській міській Раді депутатів трудящих Дніпропетровської області.

Указом  Президії  Верховної  Ради  Української  РСР  від  8  серпня  1989 року  №7863-ХІмісто Першотравенськ Павлоградської міськради Дніпропетровської області віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.

На землях колгоспів “Зоря ”, ім. Фрунзе та ім. Горького почалося нове життя. В чистому полі в глиняній хатинці тракторної бригади колгоспу ім. Фрунзе, Петропавлівського району, розмістився перший десант будівельників. Тихе степове роздолля порушилося ревом будівельної техніки, йшла підготовка  до закладки шахти “ Західно Донбаська ” №1 та робітничого селища – майбутнього міста. На будівництво приїхали робітники тресту “ Павлоградшахтобуд ”, шахтарі Донбасу, молодь з різних областей і республік країни. Будували переважно одноповерхові будинки і вже в 1955 році з’явився  перший восьмиквартирний, двоповерховий будинок, який був названий за дострокову здачу “Будинком Слави”. Вже тоді визначилася перша вулиця ім Т.Г.Шевченко. Разом з будівництвом шахти розросталося і робітниче селище.

06 грудня 1956 року   в одному з одноквартирних будинків почала свою роботу школа, в якій займалися всього 7 учнів, першим вчителем була — Бровко Таїсія Терентіївна. Вже в наступному учбовому році до школи прийшли 42 учні. Містечко розростається, на будівництво шахти  приїжджають і приїжджають  нові,  молоді, енергійні працівники. Виникає гостра потреба в житлі, лікарні, школі, дитячих садках і т.ін.

17 травня 1957 року наказом тресту “ Павлоградшахтобуд ” було створено Шахтобудівельне управління № 4.

В 1957 році було здано в експлуатацію першу чергу електропідстанції, прокладено залізничну мережу, по який підвозилися матеріали на новобудови, відкрилася їдальня. магазин, клуб, в якому комсомольці організували художню самодіяльність.

1958 році була відкрита лікарня на 25 місць.

01 січня 1959 року відбувся Всесоюзний перепис населення. В робітничому селищі тоді мешкало всього 5100 чоловік.

12 червня 1960 року були проведені перші вибори до місцевих органів влади – селищної Ради депутатів трудящих, а 15 червня відбулося засідання першої сесії селищної ради депутатів трудящих на якій було обрано виконавчий комітет в складі дев’яти осіб і створено шість постійно діючих комісій. Головою виконкому був обраний Степан Тихонович Мартинов.  В   цьому ж році   відкривається школа – інтернат, на базі початкової школи утворюється семилітня школа, яку очолила Авраменко Віра Іванівна, почали працювати дві їдальні, молочна кухня, декілька буфетів, ресторан, побутовий комбінат, закінчується будівництво водозабору в Лисій балці і вже в жовтні 1960 року мешканці селища отримали питну воду.

28 серпня 1963 року відбулась важлива подія  в молодому вугільному краї – здано в експлуатацію шахту “Західно–Донбаська” № 1, пізніше – шахту “Першотравнева”, з якої і почалася біографія Західного Донбасу. Директором шахти був призначений  Філіппов Микола Григорович.

В 1963 році свої двері відкрила середня школа № 1 на 940 учнів і першим її директором стала Авраменко Віра Іванівна.

Місто не може існувати без комунальних і житлово–експлуатаційних служб. В 1964 році три жилкомунгоспи об’єднано в управління. Перший керівник УЖКГ – Воротніков Павло Петрович.

20 березня 1965 року була введена в експлуатацію  шахта “Західно–Донбаська” № 2, пізніше – шахта  “Степова”. В березні 2005 року колектив шахти відсвяткував свій 40-й ювілей.

            В газеті “Світло Жовтня” від 23 березня 1966 року під рубрикою “Новое на карте Украины” повідомлялося: “Рождённый в Приднепровской степи город быстро растёт и благоустраивается. Это город четырёх – и пятиэтажных домов с благоустроенными улицами, бульварами, скверами. Здесь есть рабочий клуб, три школы, больница, поликлиника, много магазинов, бытовых учреждений. Непрерывно расширяются границы молодого города. Только за первые месяцы этого (1966) года в новых домах отпраздновали новоселье около 500 семей шахтеров. Продолжается строительство ещё 11 многоэтажных домов, кинотеатра на 400 мест, Дворца культуры, двух школ, детского комбината. С большой любовью горняки украшают свой родной Першотравенск. Вдоль одетых в асфальт автомагистралей и тротуаров посажены десятки тисячь деревьев.”

            Розростається місто,  збільшується кількість мешканців, ростуть  потреби не тільки в житлі, а й в наданні послуг, місцях відпочинку.

 05 грудня 1966 році свої двері відкрив широкоформатний кінотеатр “Октябрь”.

В 1967 році відкривається середня школа № 2, історія цієї школи почалася в приміщенні одноповерхового будинку по вул. Октябрьская, Сквер, 2, де навчалися перші учні поки добудовувалася нова будівля школи. В цьому ж році був відкритий ще один дитячий садок.

З розвитком Західного Донбасу зросла потреба в кваліфікованих робітниках. На базі тресту “Павлоградвугілля” Мінвуглепрому 5 вересня 1967 року було відкрито професійно – технічне училище № 40.

В 1968 році вводяться в експлуатацію Центральні енергомеханічні майстерні (пізніше, з 1975 року —  РМЗ), міська дитяча бібліотека.

В 1969 році почала роботу  середня школа № 3. Її першим директором був Дрибас Григорій Юхимович

1970 рік ознаменувався вводом в експлуатацію ще однієї шахти — “Західно–Донбаська ” № 3, “Ювілейна”, яка в цьому році святкує своє тридцятип’ятиріччя.

В цьому ж році  був відкритий  Палац культури шахтарів, на той час найбільший в Західному Донбасі. В квітні 2005 року колектив Палацу культури шахтарів відсвяткував  35-ту річницю своєї творчої діяльності.

В 1973 році свої двері школярам відчинила ще одна школа № 4, яка спочатку була восьмирічною, і вже через рік – середньою. Першим директором був Огурцов Віктор Леонтійович. В цьому ж році утворилося управління газового господарства.

Без комунальних, житлово – експлуатаційних служб місто не може повноцінно розвиватися і тому в 1978 році було створено  Першотравенське РБУ.

Місто розросталося  на очах мешканців, мужніло, ставало з кожним роком все красивішим. В 1981 році відкривається клуб юних техніків.

В 1981 році  по ескізам, привезеним з Дніпропетровська в місті з’явилося казкове дерев’яне містечко та парк атракціонів.

24 грудня 1982 року  в експлуатацію була введена шахта “Західно — Донбаська” №21/22, пізніше ім. М.І Сташкова. В квітні 1982 року, коли шахта знаходилася ще в стадії будівництва, директором був призначений Анатолій Григорович Разводов, який очолює її і по теперішній час.

З 1982 по 1985 роки в місті відбувається інтенсивний зріст будівництва, який  перетворив пустир на житловий мікрорайон Южний.

В 1986 році вводиться в експлуатацію АТС 100/2000 на 3000 номерів.

В 1987 році почала функціонувати станція переливання крові, важливість якої в маленькому шахтарському містечку важко переоцінити. Головним лікарем станції на протязі 15 років був Дегтярьов Олександр Миколайович.

З цього моменту Першотравенськ перестав бути містом – супутником Павлограду і  почав формувати свою інфраструктуру  – почали роботу Першотравенський міський суд та прокуратура, міське фінансове управління, міський архів, управління Пенсійного фонду, міській відділ статистики.

В 1990 році  відкрився міський відділ народної освіти, міський центр зайнятості населення, міське відділення податкової інспекції.

В 1991 році, за згодою трудового колективу шахти “Першотравнева”, кінотеатр “Южний” був переобладнаний в православний Свято – Введенський Храм.

Рішенням сесії XXI скликання Першотравенської міської ради від 04 жовтня 1991 року № 10 була створена газета міської ради “Першотравенські новини”

1 січня 1992 року до виборів першого Президента України та Всеукраїнського референдуму вийшли два пілотних номери газети “Першотравенські новини”. На сьогоднішній день газета виходить один раз на тиждень, тиражем більше 3000 екземплярів.

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської міської ради від 23.04.1992 року № 284 було впроваджено міське свято – День міста, яке щорічно святкується в останню неділю травня.

Наймолодша в місті школа № 5 відкрила свої двері учням 1 вересня 1992 року. Директором школи з моменту її відкриття працює Печена Тетяна Вікторівна.

В 1994 році в місті відкривається відділення “Приватбанку”, в 1997 році – філіал “Промінвестбанку”, міське відділення Державного казначейства України .

Християнська церква “Світ миру ” почала діяти в 1998 році.

В 1999 році місто відсвяткувало свій перший ювілей – сорок п’яту річницю з дня створення міста.

Спільними зусиллями міської влади, підприємств, установ, організацій та мешканців міста наше місто стає красивішим. Разом із зростанням рівня життя першотравенців ростуть і їх потреби.

У 2000 році засновано територіальний центр  для соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян,   створено міське управління юстиції. Щоб задовольнити потреби мешканців міста питною водою у 2000 році був введений в експлуатацію водогін Дніпро – Західний Донбас.

Розпорядженням міського голови від 06 вересня 2000 року № 224-р була заснованаПремія міського голови для обдарованих дітей.

            В 2001 році в Україні був проведений перший Всеукраїнський перепис населення згідно з яким в місті Першотравенську зареєстровано – 29 374 мешканців.

В цьому ж році свої двері студентам відкрив філіал Західнодонбаського приватного інституту економіки та управління, який розмістився на базі середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів  № 5. Відкрите міське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

В 2002 році відкривається міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

В вересня 2002 року Першотравенському  професійно–технічному училищу (ПТУ) № 40 виповнилося 35 років. Цю  подію було відмічено відкриттям в училищі комп’ютерного класу.

До  святкування Дня Перемоги  в травні  2003 року в місті був відкритий  Меморіал Слави воїнам Великої Вітчизняної війни і тепер в Першотравенську є  місце, де в святкові дні та дні народної скорботи кожен може прийти і вшанувати добру пам’ять  тих, хто віддав своє життя під час Великої Вітчизняної війни та виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.

Зростання доходів та потреб населення потребує розширення сфери послуг. В місті відкривається відділення банку “Аваль”, нова цифрова телефонна станція та відділення “Телекомсервіс”. Для юних мешканців міста відкривається Дитяча юнацька спортивна школа, в якій займаються різноманітними видами спорту більше 400 дітей .

В 2004 році на базі управління житлово–комунального господарства (УЖКГ) було створено Першотравенське міське житлово – комунальне підприємство.

Свої двері клієнтам відкрив філіал відділення комерційного банку “Надра”.

2004 рік – це рік золотого ювілею нашого рідного міста.

В цей ювілейний для міста рік всі підприємства, установи, організації та мешканці міста доклали багато зусиль, щоб гідно зустріти  п’ятдесятиріччя рідного Першотравенська. До святкування готувалися заздалегідь. В місті були відремонтовані дороги, прибрані парки,  висаджені дерева та квіти, виготовлені рекламні тумби та щити, святково оформлені вітрини крамниць, фасадів будівель, підприємств та установ міста. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 15 жовтня 2003 року № 337 був  затверджений план–календар на кожен з 50 днів до 50 – річчя м. Першотравенська.

Кожні з цих 50-ти  днів, згідно з планом,  були ознаменовані якоюсь подією: проводилися тематичні вечори, спортивні змагання, вечори відпочинку, конкурсні програми, інтелектуальні ігри, конкурси плакатів, фотовиставки, пісенні конкурси, фестивалі творчості молоді та сімейних талантів, конкурси професійної майстерності, виставки декоративно – прикладного мистецтва для дітей та дорослих, святкові засідання клубів, конкурси по підготовці міста до святкування 50–річчя і т. ін.

Всі події широко висвітлювалися в засобах масової інформації, на місцевому телебаченні та радіо. Для відзначення першобудівників, кращих мешканців міста, старожилів виконавчим комітетом міської ради були розроблені та затверджені відзнаки Першотравенської міської ради —  нагрудний знак “За заслуги перед містом”, знак “Почесний громадянин міста”, наручні чоловічі та жіночі годинники з написом “За особистий внесок в розвиток міста”, ювілейні значки, календарики, ручки, прапорці, Почесна грамота міської ради, Грамота виконавчого комітету міської ради, вітальні листи міського голови, вітальні листівки. В цей ювілейний рік  були відзначені всі першебудівники, старожили, кращі мешканці міста. Нагрудним знаком “За заслуги перед містом” були нагороджені 47 осіб, знаком “Почесний громадянин міста” — 3 особи, Почесною грамотою міської ради – 44 особи, Грамотою виконавчого комітету міської ради — 71 особа, Подякою міського голови – 132 особи,  наручними годинниками – 183 особи, отримали вітальні листи – 3087 осіб.

Вийшла з друку книга, присвячена  п’ятдесятиріччю Першотравенська. В ній описуються події, пов’язані з утворенням та розвитком нашого міста, про людей, які зробили значний внесок в розвиток Першотравенська.

Рішенням 23 сесії IV скликання від 21 травня 2004 року № 54 “Про затвердження символіки міста Першотравенська” було затверджено Прапор міста Першотравенська,  Герб міста Першотравенська та  Гімн міста Першотравенська.

Святкування Дня міста відбувалося 28, 29, 30 травня 2004 року.

Урочисте зібрання, присвячене святкуванню п’ятдесятиріччя утворення міста Першотравенська відбулося в БК “Шахтарів” 28 травня 2004 року, його відкрив міський голова Рудих Віктор Іванович, з привітальним словом виступив голова облдержадміністрації Яцуба Володимир Григорович. Святковий концерт розпочав Київський Національний Президентський оркестр.

Для мешканців  та гостей міста 29 та 30 травня на площі біля Будинку культури “Шахтарів” з ранку відкрилися святкові ярмарки,  пройшли виступи дитячих танцювальних колективів нашого міста, концерти фольклорного ансамблю “Славутич” з м. Дніпропетровська, молодіжної групи “Блек Пілларс” з м. Харкова, групи “Марафон” з  м. Києва, ансамблю “Січ” з м. Дніпропетровська, співака Віктора Павлика, шоу–балету “Транс Денс”  та ще багато різноманітних розважальних програм.

На площі біля Будинку культури молоді “Україна” 30 травня відбулося урочисте відкриття каплички в пам’ять загиблим шахтарям. Почесне право відкриття було надано губернатору Дніпропетровської області Яцубі Володимиру Григоровичу та міському голові Рудих Віктору Івановичу.

На гранітних плитах викарбувані прізвища загиблих шахтарів, всього їх 154: 27 гірників шахти “Першотравнева”, 49 – шахти “Ювілейна”, 54 – шахти “Степова”,   24 – шахти ім. М.І.Сташкова.

Святковий вечір закінчився великим  феєрверком.

2005 рік – це ювілейний рік для нашої Держави. Рівно шістдесят років назад закінчилася Велика Вітчизняна війна.

Згідно зо Указом Президента України від 24.09.2004 року за № 1135/ 2004 “Про оголошення в Україні 2005 року роком ветеранів”  2005 рік оголошено роком ветеранів.

З початку 2005 року  818 ветеранів Великої Вітчизняної війни були    нагороджені медалями “60 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941–1945 р.р.”. Особливою турботою охоплені ветерани та люди похилого віку в нашому місті. Згідно з міською комплексною програмою “Шануємо старість” ветеранам війни, яким виповнилося 80 років надається щомісячна грошова матеріальна допомога до пенсій  в розмірі 10 гривень, якщо розмір їх пенсії не перевищує 50 % від прожиткового мінімуму, 20 гривень – ветеранам війни, яким виповнилося 90 років і 50 гривень щомісячно тим, кому виповнилося 100 років.  На виконання комплексної програми соціального захисту ветеранів війни “Дім ветеранів” проводяться косметичні ремонти квартир. Ветерани безкоштовно отримують газету “Першотравенські новини” відповідно до міської комплексної програми “Про безкоштовну підписку на газету “Першотравенські новини” для пільгової категорії населення та ветеранів війни”.  Надаються пільги ветеранам війни  та праці за житлово – комунальні послуги.

В відділенні медико соціальної реабілітації в територіальному центрі соціального обслуговування непрацездатних та одиноких громадян згідно з соціальною програмою “Турбота” за рік проходять курс лікування близько 570 осіб,  у тому числі ветерани війни та праці.

За програмою “Відпочинок ветеранів” в серпні 2005 року оздоровлено  30 ветеранів в пансіонаті “Славутич” на Азовському морі за кошти місцевого бюджету.

Виконавчим комітетом Першотравенської міської ради розроблені і реалізуються багато програм, які  охоплюють різні категорії населення: “Зайнятість населення м. Першотравенська”, “Молодь Першотравенська”, “Діти Першотравенська”, «Першотравенська родина”, “Привіт малюк”, міська комплексна програма по благоустрою міста, інші.

Завдяки злагодженій роботі депутатів міської ради та її виконавчих органів наше квітуче місто з кожним роком стає все краще.

В 2006 році відбулися вибори депутатів Першотравенської міської ради, міським головою був обраний Косенко Володимир Леонідович.

           З нагоди 15-річчя незалежності України в центрі міста були відкриті пам’ятні знаки ліквідаторам та постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та воїнам, загиблим у мирний час.

        У грудні 2006 року розпочалися роботи по будівництву дренажної системи з метою захисту від підтоплення східної частини Першотравенська. Загальна проектно-кошторисна вартість цих робіт складає більш ніж 5 млн. грн. Термін виконання – до 2010 року.

У 2007 році  активно розпочалося реформування житлово-комунального господарства міста. З 1 лютого 2007 року вперше у Першотравенську створено мале підприємство «Комунальник–4» (приватний ЖРЕК).

Влітку проведено реконструкцію теплової мережі міста, переведені теплові навантаження з котельні шахти «Ювілейна» на котельну «Южна». Це дало можливість прийняти дві котельні «Центральна» та «Южна» у комунальну власність міста. Зараз місто опалюється двома замість трьох котелень зі значною економією палива.

У вересні 2007 року у Першотравенську започаткована алея Слави. Тут було встановлено пам’ятний знак Разводову Анатолію Григоровичу – директору шахти ім. М.І.Сташкова, видатній особистості Західного Донбасу. Алея закладена на одній з кращих вулиць міста – вулиці Чайковського.

29 травня 2009 року в день святкування 55-річниці міста був відкритий пам’ятний знак Бушину Анатолію Яковичу – ветерану Великої Вітчизняної війни, Він – єдиний у місті Герой Соціалістичної праці (1971), “Почесний шахтар СРСР”, “Відмінник змагання Міністерства вугільної промисловості СРСР”, повний кавалер знаку “Шахтарська слава”. Нагороджений: двома орденами Леніна, золотою медаллю “Серп і молот”, орденами Великої Вітчизняної війни та “За мужність”, медалями “За відвагу”, “За взяття Берліна” та “За перемогу над Німеччиною”.

Тут в подальшому будуть встановлені пам’ятні знаки іншим видатним особам, які зробили вагомий внесок у розвиток міста та регіону.